Більше 600 спеціалістів та батьків зі всієї України напрацювали рекомендації щодо узаконювання посади асистента дитини з особливостями у шкільних та дошкільних закладах. Рекомендації описані в рамках Резолюції Всеукраїнської конференції «Освіта дітей з ментальними порушеннями. Права та проблеми», яка відбулась у Києві.
Посада асистента дитини (або тьютора) є складовою освітнього процесу дитини з особливими потребами та умовою для навчання дитини за її індивідуальною програмою, відповідно до її можливостей, сприйняття та потреб. Тьютор адаптує матеріали, використовує додаткові за потреби, залучає спеціальні методики, сприяє соціалізації дитини та корекції небажаної поведінки. Фахівці називають асистента дитини ключем до реальної інклюзії дитини з особливостями до звичайних шкіл та дитячих садочків.
Згідно рекомендацій асистентом дитини повинна бути повнолітня особа, яка володіє достатнім практичним досвідом і компетентністю за рекомендацією батьків дитини. На сьогодні в поодиноких випадках наявності асистента дитини, ним являється, як правило, один із батьків, який не має профільної освіти, або студент.
«Необхідно забезпечити гідну якість життя сімей і реалізацію прав дітей з особливими потребами, – говорить Олександр Вілкул, Голова Фонду «Українська перспектива», нардеп. – Тому ми сьогодні об’єдналися в прагненні розробити механізми реалізації цього права, а головне – змінити ставлення держави і суспільства до цих дітей, щоб вони мали необхідні умови для навчання та адаптації».
«Основними складовими забезпечення права на освіту дитини з особливими освітніми потребами є можливість вільно обирати форму навчання і заклад освіти, – переконана Оксана Мусієнко, Голова Правління БО «Всеукраїнський благодійний фонд «Альтернатива. Гармонія». – Важливо використовувати світовий досвід, одним з елементів якого є залучення особистого асистента дитини. Саме ця технологія дає дитині шанс на соціалізацію та адаптацію в суспільстві».
Наразі в Україні є серйозні проблеми і суттєві прорахунки в організації роботи щодо забезпечення прав дітей з ментальними особливостями на освіту, охорону здоров’я та соціальний захист.
Одна з найголовніших проблем полягає в тому, що штатними розписами дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів не передбачено введення посади асистента дитини з особливими освітніми потребами. Це у свою чергу зумовлюється відсутністю відповідної професії у Класифікаторі професій. З такою заявою вийшли учасники наприкінці заходу.
«Для забезпечення доступу дитини з ментальними особливостями обов’язково потрібен її власний асистент. Саме асистент дитини, а не асистент вчителя, бо це за функціоналом зовсім різні педагоги. Для нас дуже важливо, щоб в законодавство були внесені відповідні комплексні зміни, – говорить Лариса Рибченко, директор Фонду допомоги дітям з синдромом аутизму «Дитина з майбутнім». – І не менш важливо подбати про те, щоб це працювало. А за порушення права людини на освіту повинна бути передбачена відповідальність посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування та освітніх закладів».
Включення асистента дитини до серії нормативних актів сприятиме створенню умов для успішного навчання та соціалізації дитини, максимальному розкриттю потенціалу особистості. За резолюцією Конференції пропонується внесення змін до Закону України «Про загальну середню освіту», Кодексу України про адміністративні правопорушення та низки наказів МОН, а також Класифікатор професій.
